Розвиток сучасного суспільства, його політична та фінансова успішність залежить не стільки від економічних показників, скільки від особливостей ментальності та рівня розвитку самосвідомості суспільства. В Україні зараз гостро стоїть питання розвитку позитивних уявлень у дошкільників про світ та своє місце в ньому, уявлень про свою національну та культурну приналежність.

Два важливих життєвих інститути є центрами передачі культурного досвіду минулих поколінь і формування сучасного – це родина і дошкільний заклад. Саме тут різноманітні культурні цінності створюються, сприймаються, змінюються, використовуються, накопичуються. В дошкільному закладі  в якості  соціально-історичного та культурно-відтворюючого суб’єкта виступає гармонійно та морально розвинена дитина. Дитина, що вибирає здоровий спосіб життя та вміє не тільки вписатися в навколишній світ, але й активно діяти в ньому, бути об’єктом своєї життєдіяльності. Саме тому проблема громадянського виховання дошкільників є актуальною.

В історії розвитку теорії та практики громадянського виховання його цілі та задачі були неоднозначними, визначались умовами розвитку суспільства, його моральними цінностями, специфікою політичного строю тощо. Але на кожному етапі головною метою громадянського виховання було досягнення певного результату: виховання певних громадянських якостей.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави зробити висновок, що основа громадянських якостей закладається в дошкільному дитинстві. Це підтверджують дослідження психологів (І. Бех, М. Боршевський, Л. Виготський) та педагогів (Л.Артемова, Є. Казаєва, С. Козлова), в яких зазначається, що дошкільний вік є найбільш сензитивним періодом для формування базових громадянських якостей.

В дошкільному віці  формування громадянських якостей розглядається з точки зору осягнення дитиною своєї приналежності до нації, її культури та традицій. В основі лежить процес ідентифікації, який пов'язаний з об’єднанням себе з іншою людиною або групою людей шляхом встановлення емоційного зв’язку та прийняття цінностей, норм, взірців поведінки як особистих. Ідентифікація – складний процес, який неможливо в повній мірі реалізувати по відношенню до дітей молодшого дошкільного віку. Тільки в середньому та старшому дошкільному віці у дитини починають формуватися уявлення про свою національну ідентичність, які є фрагментальними, розрізненими. Саме тому вважаю доцільним починати систематичну освітньо-виховну роботу з формування громадянських якостей з дітьми середньої та старшої групи.

Виховання громадянських якостей у дошкільників передбачене «Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні». В той самий час в державній базовій програмі «Я у Світі» зазначено, що громадянське виховання повинно здійснюватися з урахуванням регіонального аспекту. Отже, розробка варіативної програми, в якій розкрито історико-національні особливості рідного краю є доцільною. 

Орієнтуючись на наукові розробки С.Козлової, В.Ніколаєнко мною розроблена варіативна програма «Стежинки української душі». Вона призначена для роботи з дітьми середньої та старшої групи.

Мета програми: формування основ громадянських якостей у дітей дошкільного віку на основі історійко-національних особливостей рідного краю.

Задачі програми:

1.Формування у дітей дошкільного віку громадянських якостей через ознайомлення з рідним краєм, його традиціями.

2. Формування громадянської свідомості й патріотичних почуттів до минулого, сучасного та майбутнього рідного краю, почуття гордості за свою маленьку Батьківщину.

3. Розширення уявлень дітей про історію, культуру, професії, ремесла рідного краю.

4. Формування толерантного ставлення до представників інших національностей, до ровесників, до дорослих людей.

5. Виховання поваги до національної самобутності рідної мови та народних цінностей.

6. Зміцнення взаємозв’язку батьків  з педагогічним колективом на основі інтерактивних форм заохочення до громадянського виховання дітей.

Програму побудовано за наступними принципами:

Принцип тематичності: він дозоляє об’єднати краєзнавчий матеріал в домінантну тему.

Принцип синкретизму: він дозволяє пов’язати  різни види діяльності навколо однієї теми.

Принцип концентричності: (або повторюваність тем) він дозволяє застосувати засвоєні навички або знання при вивчені наступної теми або в будь-який момент повернутися до раніше вивченої теми.

Принцип синкретизму: він дозволяє пов’язати  різни види діяльності навколо однієї теми

Принцип адаптивності: цей принцип дозволяє варіативне застосування об’єму знань, навичок, які необхідно засвоїти, відповідно до психо-фізіологічних особливостей кожної дитини, досвіду вихователя, часу, тощо.

Принцип сезонності: весь краєзнавчий матеріал побудовано за цим принципом, отже ми маємо його враховувати.

Громадянськість дітей дошкільного віку містить у собі три складові: пізнавальний компонент (знання), емоційний компонент (переживання), діяльнісно-поведінковий компонент (вчинки) (Додаток 1). Співвідношення компонентів можна подати у вигляді лійки. Її найширша частина вбирає в себе знання громадянського змісту. Але цей інформаційний елемент міцно не зафіксується у психіці, глибоко не засвоїться, якщо знання не одержать необхідного емоційного забарвлення і не виллються у вигляді вчинків, поведінки, практичних дій . Отже, для того щоб забезпечити реалізацію всіх компонентів, необхідно, щоб виховання громадянських якостей дошкільників проходило «червоною» лінією крізь усі форми їхньої діяльності протягом усього часу перебування у дошкільному закладі. Тому тематичне планування в означеній програмі здійснюю за видами діяльності, при цьому зміст діяльності дошкільників є інтегрованою складовою загального освітньо-виховного процесу дошкільного закладу. Загальна організаційна модель освітньо-виховного процесу представлена в додатку 2.

Мою методологію складають як традиційні методи народної педагогіки (розповідь, бесіда, роз’яснення, наставляння, педагогічна вимога, суспільна думка, орієнтація на очікувану радість, змагання,  навіювання, заохочення бесіди, екскурсії, конкурси, зустрічі тощо) так і нетрадиційні активні методи (метод природних наслідків, ситуаційно-рольові ігри, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, метод патронату тощо).

Діагностику рівня сформованості громадянських якостей дошкільників доцільно проводити двічі на рік.

Реалізація програми припускає створення наступних умов:

1. Під час роботи з дітьми вихователь повинен виявляти гуманне ставлення до дітей, застосовувати засоби впливу відповідно до психо-фізіологічних особливостей кожної дитини.

2. Прищеплювати дитині національні риси, орієнтуючись на специфіку того етнічного району, в якому вона живе.

3. Вихователь повинен подавати матеріал в емоційно насиченій гамі з відповідною емоційною реакцією.

4. Формування громадянських якостей повинно відбуватися під час активній пізнавальної  діяльності дітей.

5. Необхідно облаштувати виховне середовище, у якому сконцентровано різноманітні елементи етнокультури.

6. Громадянське виховання дошкільників стане можливим лише при умові об’єднання зусиль дошкільного закладу та сім’ї.

ОЧІКУВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Діти виявляють інтерес до минулого та сьогодення рідного міста.

Володіють етнографічно-краєзнавчі  знаннями.

Мають  сформовану соціально-моральна компетентність.

Творча співпраця батьків з педагогами ДНЗ сприяє збереженню традицій і звичаїв та забезпечує духовну спадкоємність поколінь.

Зі змістом програми ви зможете ознайомитися у файлі:

VDDL_OSVTI_SHAHTARSKO_MSKO_RADI_zm_2003.doc